Навчання: якість через проживання, а не кількість. Вікторія Халамендик про засвоєння знань.

Освіта через антропософію: Вікторія Халамендик про виклики сучасного навчання

4 жовтня 2026 року в столичному Pochayna Event Hall відбувся IV Форум «Освіта ДивоСвіту», де однією зі спікерів стала Вікторія Халамендик. З експерткою, докторкою філософських наук, обговорили актуальні питання викладання, роль дорослих у розвитку дітей та специфіку антропософського підходу до освіти.

Антропософія як шлях до розуміння людини

Виступ Вікторії Халамендик на форумі був присвячений антропософському погляду на людську біографію, 12 чуттів та роль першого семиліття. Хоча початкова назва теми звучала як «Антропософський погляд на біографію людини, її 12 чуттів і перше семиліття», спікерка зізналася, що за відведений час охопити таку широку тему було б складно. Тому структура виступу була дещо змінена.

«Антропософія — це мудрість про людину», — пояснила Вікторія Халамендик. — «Біографію можна розглядати як життєвий потік, нашу особисту історію». Особливу увагу було приділено 12 чуттям людини, зокрема чуттю дотику. Аналізувалося його значення для розвитку особистості та потенційні наслідки недостатнього його розвитку в дорослому віці.

Системне відставання чи зміни в дітях?

На тлі зростаючої кількості дітей, яким складно адаптуватися до стандартних освітніх програм, незалежно від того, державна це школа чи приватна, постає питання: чи це свідчить про кардинальні зміни в самих дітях, чи про застарілість освітньої системи?

Вікторія Халамендик поділилася власним досвідом, зокрема тим, що її здивувало під час викладання у четвертому класі, де навчався її син. «У 2017 році, будучи професоркою університету і докторкою філософських наук, я взяла четвертий клас. Я була основною вчителькою, викладала математику, мову, історію, краєзнавство. Інші педагоги проводили іноземну мову, малювання, роботу з глиною, евритмію, але основний блок предметів був на мені. Я ретельно готувалася до кожного навчального дня. Першу половину дня проводила з дітьми, другу — зі студентами в університеті. І саме тоді особливо добре побачила, наскільки для дітей важливий ритм навчання».

Вона наголосила на необхідності ритмічної частини перед основними заняттями, щоб допомогти дітям зібратися, адаптуватися до навчального процесу. «Діти приходять до школи в різному настрої, з різним рівнем енергії, тому спочатку потрібно допомогти їм зібратися: ми гралися, рухалися, стрибали, промовляли певні тексти, а вже потім переходили до основного уроку. Для мене важливо, щоб навчання не займало весь день і в дитини залишався час на відпочинок, гру, власні заняття. Якщо вона постійно лише отримує нову інформацію і не має можливості її спокійно засвоїти, накопичується втома, яка може проявлятися протестом і втратою інтересу до навчання».

Мотивація через гру та образ

Кількість інформації, як зазначає Вікторія Халамендик, не гарантує якості освіти, особливо в молодшій школі. Діти приходять до школи з величезною цікавістю до світу, і це природне прагнення важливо підтримувати, а не придушувати. «Наприклад, літера «А» для першокласника сама по собі є абстрактним знаком. Тому вальдорфська педагогіка рекомендує привести дитину до літери через живий образ».

Вона навела приклад, як процес пізнання може відбуватися через малювання форм, пошук їх у навколишньому світі, через гру, історії, казки, рух та образи. «Коли дитині цікаво, їй значно легше включатися в навчальний процес. Для мене важливо не просто навчити дитину впізнавати літери чи цифри, а поступово привести її до розуміння: як із літер складається слово, зі слів — текст, як прочитане можна осмислити. Так поступово закладається здатність аналізувати інформацію, яка буде потрібна вже в дорослому житті».

Зрілість дорослих — основа розвитку дітей

Роль дорослих у цьому процесі є ключовою. Діти переймають від них не лише знання, а й способи мислення, реакції, ставлення до життя. «Сам по собі вік ще не гарантує дорослого ставлення до життя. А це безпосередньо позначається і на вихованні дітей. Якщо дитина наслідує дорослих, то вона переймає не тільки те, що вони їй свідомо пояснюють, а й те, як вони поводяться, ухвалюють рішення, реагують на труднощі та будують стосунки з іншими. Тому, коли ми говоримо про розвиток дітей, дуже важливо говорити і про зрілість самих дорослих».

Освіта як послуга чи як шлях?

Вікторія Халамендик розрізняє освіту як «послугу» та освіту як «шлях». Перший підхід, коли освіта сприймається як бізнес-модель, несе ризик її перетворення на продукт, який має сподобатися споживачеві. Це може призвести до очікування, що вчитель має постійно розважати дитину, бути аніматором, робити все легким та яскравим.

«Я завжди за глибину, повторення і занурення в матеріал. Для мене важливо, щоб дитина не просто отримала інформацію, а прожила її, засвоїла і зрештою могла застосувати», — підкреслила спікерка.

Освіта ж як «шлях» передбачає безперервне навчання, постійне розширення мислення відповідно до змін у світі. «Коли до мене за додатковими заняттями звертаються батьки, я відразу пояснюю: важлива і ваша включеність. У дитини має бути зрозумілий розклад, певний ритм занять, відповідальність за домовленості. Не можна просто привести дитину до педагога, заплатити гроші й очікувати, що всю відповідальність за її розвиток відтепер несе вчитель. Батьки залишаються важливою частиною цього процесу».

Вчитель, на думку Вікторії Халамендик, є провідником, людиною, яка супроводжує дитину, допомагає побачити те, чого батьки іноді не помічають, коригує, пропонує інструменти для використання в повсякденному житті.

Результатом такої роботи, вважає експертка, є вихід зі школи самостійних, відповідальних, емпатичних молодих людей, здатних обирати теми, досліджувати їх, формулювати власну позицію, презентувати результати своєї роботи та відповідати на запитання.