«Дерево Життя» в Софії Київській: спільна творчість військових та митців України.

«Дерево життя. Традиції і сучасність»: мистецтво як міст між воїнами та суспільством

Національний заповідник «Софія Київська» став місцем унікальної виставки «Дерево життя. Традиції і сучасність», яка об’єднала творчість митців Національної спілки художників України, Сухопутних військ ЗСУ та платформи «Позивні». Цей проєкт став результатом плідної співпраці військових та музейних працівників, спрямованої на осмислення війни через призму мистецтва та пошук шляхів до духовного відродження суспільства.

Символізм та історія: як «Дерево життя» розкриває український код

В основі експозиції лежить архетип світового дерева, що символізує зв’язок поколінь, трансформацію та глибинний культурний код українців. Виставка є продовженням попереднього проєкту «Позивні», який викликав значний суспільний резонанс. Нова виставка ставить на меті розкрити теми життя, відродження та моральної підтримки суспільства, трансформуючи біль війни у духовне зростання.

Кураторами проєкту виступили засновник платформи «Позивні» Данило Проскурін, командир ЗРДн 115 ОМБр Євген Солонина та мисткиня Галина Дюговська (НСХУ). Вони підкреслюють, що мистецтво може стати потужним інструментом для пошуку спільної мови між військовими та цивільними.

Особливу увагу привертають роботи Тетяни Пранчук, яка створила «Дерево позивних». Художниця використовує основу традиційних українських рушників, а орнаменти формує з патчів із позивними реальних бійців. Кожне дерево пов’язане з певним українським регіоном, розкриваючи багатогранність української військової культури. «Ми зібрали базу даних з близько тисячі позивних реальних бійців, і шукали мистецьку форму, яка б дозволила їх використати на повну потужність», – розповідає Данило Проскурін.

Від гільз до текстилю: метаморфози матеріалів як символи відродження

Експозиція вражає розмаїттям технік та матеріалів. Графічні монотипії Олександра Гребенюка «Серпокрильці», створені під час служби як оператора БПЛА, символізують як мирних птахів, так і володарів повітря, що несуть українцям мир, а ворогам – смерть.

Людмила Антоненко представила текстильну абетку, де літери перетворилися на символічний простір пам’яті. Поштовхом для створення робіт у техніці вибійки став почерк її загиблого на війні чоловіка. Бійці власноруч писали свої позивні та літери на аркушах, завдяки чому на тканині постали унікальні орнаменти.

Цікавими є роботи Володимира Балибердіна. Його серія «Янголи надії» та ювелірні прикраси створені з використаних гільз, переданих військовими. Ці твори уособлюють здатність українців перетворювати смертоносний метал на красиві та позитивні символи відродження. Серія «Кришталеві гори» виконана зі скла від вітрин, розбитих внаслідок ворожих обстрілів, а в панно «Козацьке сонце» використані старовинні підкови з усієї України, як символ об’єднання батьківщини.

Виставка триватиме до 30 жовтня в Будинку Митрополита Національного заповідника «Софія Київська». Експозиція пропонує глядачам переосмислити війну, знайти сили для життя в сучасних реаліях та відчути духовне зростання суспільства.