"Конфлікт не вплине на навчальний процес". Інтерв'ю з директором Ірпінського ліцею №3

Про конфлікти у навчальному закладі, відносини з вчителями та покращення навчального процесу – очільник навчального закладу розповів в ексклюзивному інтерв'ю медіа “Погляд”.

“П’ять з половиною років у мене не було ніяких непорозумінь з жодним вчителем”

– Чи можете прокоментувати ситуацію, яка сталась у навчальному закладі з вашої точки зору?

– Перша така конфліктна ситуація у нас виникла на початку навчального року минулого. Це був жовтень-листопад, коли ми вийшли вже на очне навчання і першою ступінню нерозуміння було питання, коли ми підводили підсумок першої чверті і питання трудової виконавчої дисципліни щодо заповнення вчителями класних журналів. Саме великий відсоток вчителів певною мірою протягом місяця, півмісяця не заповнювали журнали. А це є одним із ключових документів. На що я зробив декілька зауважень і заступнику своєму основному і конкретно деяким вчителям. Розуміючи, що ми мали два роки простою, на роботі в тому форматі, який вже в нас був у 2023 році. І тим паче в нас була нова платформа, то був час, місяць на виправлення ситуації.

Проте через місяць, вже на початку грудня, ситуація, на жаль, не покращилась. І мною були прийняті деякі дисциплінарні міри для того, щоб стимулювати працювати вчителів. Ця ситуація стосувалася розподілу престижності, яка відповідно до законодавства розподіляється до 30% кожному вчителю. Але відповідно до закону це виключно прерогатива директора. Тридцять відсотків надбавки від окладу фінансового. І мною був поділений такий розподіл. Комусь 10%, комусь 20%. При тому враховувалися якісь моменти участі в олімпіадах, тобто залученості вчителів до популяризації і підвищення престижу закладу на зовнішній арені. Не тільки всередині, але й назовні.

На фоні цього виникла певна конфліктна ситуація. Бо комусь сподобалося, комусь не сподобалося. І в січні ми всю цю історію на загальних зібраннях. Була педагогічна рада. Ми її відрегулювали повністю. Тобто ми одноголосно прийняли рішення, що абсолютно всім вчителям буде сплачуватись однакова престижність і це не буде впливати на якість роботи вчителів. Це всі прийняли колективно. Тому я абсолютно був не проти, якщо всі підтримують таку ідею. На жаль, всі ці події прив’язали до якихось коментарів вчителів до історії переходу з одного банку на інший банк – Райффайзен Банк Аваль.

– Яка історія переходу з одного банку на інший?

– Ми, як окрема юридична особа, ми маємо свої розрахункові рахунки, тобто ми знаходимося на фінансовій автономії. І заробітну плату і будь-які господарські фінансові витрати ми сплачуємо з власних розрахункових рахунків маючи свою бухгалтерію. Я безпосередньо є національним публічним діячем. Це не просто публічним діячем, а саме національним. Це велика різниця насправді.

Тобто якщо просто депутат Ірпінської міськради або депутат ради, він є публічним діячем і підлягає декларуванню всіх історій, введення декларацій. То національний публічний діяч, в даному випадку я – це людина, яка має політичний характер, мається на увазі я є засновником політичної партії взагалі. І мої декларування, мої фінансові історії ще під більшим фінансовим моніторингом.

І от на фоні цього у мене виникли напружені відносини з “Приватбанком”. І “Приватбанк”, не дивлячись на те, що я як фізична особа маю там звітуватися, вони мене заблокували як керівника закладу. Вони мене заблокували і в нас була проблема з виплатою заробітної плати, бо я не міг підписати просто в зарплатну відомість. І коли ця ситуація досягла певного апогею, мною було як керівником, прийнято рішення, що ми маємо шукати якийсь інший банк, бо така щоденна історія, щомісячна. Я мав щомісяця звітувати в “Приватбанк” і навіть дружина мені скидає тисячу гривень, то я мав давати пояснення звідки і чому дружина мені пересилає кошти. Тобто це була дурість повністю.

Найбільш прийнятним та взагалі клієнтоорієнтованим виявився “Райффайзен Банк”. Проаналізувавши, що на той момент, в 23-му році була певна загострена ситуація в політичному полі навколо “Райфайзенбанку”, я отримав консультації з Департаменту Фінансової Служби безпеки України, що немає жодних обмежень щодо користування цим банком. І враховуючи, що 60% пенсійного фонду України обслуговується в “Райффайзен” – для мене це показник надійності, бо держава взаємодіє з цим банком на такому високому рівні.

Крім того, одним із дуже важливих і дуже прийнятних для нас моментів була їхня соціальна програма. У нас в договорі зазначено, що в залежності від того, якщо ми будемо мати оборот коштів зарплатних через “Райффайзен Банк” більше мільйона гривень, здається, то вони будуть нам щомісяця офіційно на благодійний рахунок закладу надавати дотації на відновлення. Це їхня соціальна програма безпосередньо для того, щоб відновлювати постраждалі навчальні заклади. Хоча частина вчителів цієї історії не сприйняли. Частина вчителів перейшли на “Райфайзен”, а частина залишилися на “Приват”. В загальному заклад обслуговується в двох банках, бо ситуація в грудні з “Приватом” нормалізувалася і ми вийшли на якийсь робочий момент.

– Чому, на вашу думку, у навчальному закладі почалися конфлікти?

– 31 липня 2024 року, закінчується мій основний контракт, який тривав 6 років: з 01.08.2018 по 31.07.2024. Підставляючи деякі фактори розуміння того, що наразі вирішується продовження мого контракту чи не продовження, починаючи з жовтня місяця минулого року в мене почалася така колотнеча.

При тому, що п’ять з половиною років, об’єктивно, в нас не було ніяких непорозумінь з жодним вчителем. Ми працювали. Всі розуміли, що ми працюємо на результат. Розуміючи вимоги часу, ковідні історії, потім зруйнованого закладу. Ми спільно йшли до якоїсь мети. І аналізуючи усі ці історії, які відбуваються вже після січня, знову ж таки звернення, звернення, звернення, якісь постійні на мене скарги, при тому маніпулюючи інформацію так, як вигідно конкретно їм. Я абсолютно не реагую на такі історії в публічному просторі, насправді. Спорити з жінками – це останнє справа.

Я розумію точно, що я рухаюся відповідно до чинного законодавства, я роблю свою роботу совісно і за мене говорять мої вчинки. Тому виносити це все на загал в мене немає сенсу.

“На сьогоднішній день ми комплектуємо наш навчальний заклад новими вчителями”

– Як розподіляється педагогічне навантаження для вчителів?

– Починаючи з червня Людмила Іванівна (вчителька української мови та літератури) починає маніпулювати речами, які є об’єктивними. Вона сказала, що я дав найменше навантаження їй. Є звернення, знову ж таки, її до мене. І в тому зверненні, маніпулює тим, що я дав найменшу кількість годин, і це якась особиста моя непризінь. Насправді ця інформація не відповідає дійсності.

По її предмету, якщо безпосередньо по кафедрі української мови, як мінімум три вчителя були протарифіковані на 9, 12 і 15 годин. Тобто менші години, ніж в неї. І це пов’язано взагалі з історією державною, не всередині закладу. Я впевнений, що в інших закладах точно така ситуація, саме в невідомості. Ми досі не розуміємо, як у нас буде облаштований наступний навчання рік. Величезна кількість змінних впливає на навантаження вчителя. Конкретно дистанційні класи, які у нас наявні, а вже озвучено, що цих дистанційних класів не буде. Тобто, відповідно, скорочення навантаження відбудеться. Це перший момент.

Другий момент. В нас прибуває кількість дітей протягом канікулярного часу. І знову ж таки буде зміна кількості класів. Це також впливає на структуру навчального процесу і це впливає на навантаження для вчителів. Тому велика кількість змінних, які на це процес впливають. Мною була проведена попередня тарифікація, на якій було визначено, кому скільки годин. А остаточне буде прийняте рішення, коли буде затвердження тарифікації, тобто до 5 вересня 2024 року. Зазвичай вчителі орієнтують на те, як буде наступний рік.

Ми розуміємо, що у нас кардинально не зміниться, тобто всі матимуть ставку як мінімум. 18 годин – це ставка, це повна ставка. Все, що більше 18 годин – це вже 0,25-0,5 і в загальному вчитель може працювати на півтори ставки, тобто на 27 годин по тарифікації. І це буде визначатися вже відповідно, коли буде структура затверджена. Це те, що стосується Людмили Іванівни (вчителька української мови та літератури).

Те, що стосується Валентини Юріївни (вчителька англійської мови) також я пояснив, що жодного якогось утиску мною в її сторону як економічного, не відбулося і не відбувається. Тобто вона працювала цілий рік, я ж кажу, на півтори ставки взамін того, що вона була перед цим завучем. Це така зарплата навіть більша, ніж була реально.

Тобто у вчителя зарплата більша, бо в нього оклад більший, ніж у адміністратора. У мене 70% вчителів реально отримують заробітну платню більше, ніж у мене, ніж у директора. Бо так передбачено законодавством. У мене немає 20 років стажу, всього-на всього директорство, взагалі педагогічного стажу близько 9 років разом з цим. А наступне йде підвищення після 10-ти. Тому в мене невеликий оклад насправді.

Розкажіть про припинення трудового договору із колишньою вчителькою технологій та трудового навчання Марією Розумовською. Адже, вона пропрацювала у закладі 20 років, а її учні щороку ставали переможцями обласних олімпіад.

Щодо конкретно Марії Василівни, яка також фігурувала в зверненні, то я максимально намагався цю історію не виводити в публічний простір. Але, в даному випадку має бути абсолютно дзеркальна реакція.

Ситуація відбулася в середині жовтня приблизно. В мене тоді була відпустка, я був не на місці, але до мене звернулися батьки з конкретною проблемою. Марія Василівна себе позиціонує, як вчитель вищої категорії, в неї велика кількість напрацювань для дітей, які працюють. Але при цьому елементарне домашнє завдання у нас підпадає під статтю державна зрада. В плані того, що вона надіслала всім дітям для виготовлення домашнього завдання посилання на YouTube-канал московського блогера. В коментарях до цього посилання був конкретно заклик” донатьте на Збройні Сили РФ”.

До мене звернулася мама, яка є співробітником Служби безпеки України і каже:

– я не хочу це виносити на загал, давайте ми якось це врегулюємо.

Для мене це був насправді шок, тому що сама робота була абсолютно не складна. І якщо вона хотіла дати це домашнє завдання, то 20 хвилин власної відеофіксації своїми руками можна було зробити. Хоча Марія Василівна аргументувала тим, що вона не знайшла ніякого контенту україномовного для того, щоб надати домашнє завдання. Це підтверджує про те, що людина не заморочується. Нинішні умови декларують, що вчитель має розвиватися і сам створювати матеріали, якщо тим паче це вчитель вищої категорії.

Коли ми на розмову викликали Марію Василівну, вона не сприйняла це абсолютно як щось таке, що потребує обговорення. І це викликало в мене подвійний подив і обурення насправді. Бо в нинішній ситуації це є абсолютно неможливим. І це реально підпадає під статтю про державну зраду. Тобто в моєму розумінні я мав просто відсторонитися і дати можливість батькам звертатися у відповідні органи. Хоча я цей момент реально врегулював і проговорив ці питання.

– Розкажіть про оцінювання учнів у навчальному закладі. Є скарги на те, що вчителі мають ставити завищені бали конкретним школярам

– Якісь історії, що я когось колись змушував ставити оцінки або не відповідають запиту випускних класів, що треба коригувати оцінки. Тут я можу сказати, що і так, і ні. Ні, я ніколи в житті нікого не змушував конкретно комусь змінювати оцінку. Але так, я щоденно на кожній педагогічній нараді наголошую, що треба йти на зустріч дітям, треба підтримувати.

І крім того, я завжди наголошую на тому, що випускні класи — це наше обличчя. І якщо в дитини в 11 класі 16 предметів, а 15 або навіть 14 вона здає на вищий бал, вищий бал це 10, 11, 12. То ми, як вчителі, як дорослі люди, маємо цю дитину підтримувати. Ми маємо її підтягувати. Об’єктивно.

Це 90% засвоєння матеріалу у дитини відбулося. Щось вона могла здати, могла не знати. Жодна людина не може знати всіх 16 предметів. Я навіть пропонував вчителям, давайте ми візьмемо програму 7 класу, а не 11 і зробимо зріз по всім вчителям.Чи всі здадуть на 10, 11 чи на 9. Я дуже сумніваюся, чесно кажучи. Я в собі навіть сумніваюся. А дитина якщо прагне, значить їй це важливо, і ми її маємо підтримувати.

Я просто на це завжди наголошував, я намагаюсь достукатись до вчителів, щоб вони в своєї свідомості все-таки змінили підхід. Бо мені здається, це справедливо. Навіть в університеті 90 балів набрав зі 100 – це 5. І якщо дитина знає 90% матеріалу зі 100, то це 5, а не 4 чи 2.

– Яким ви бачите освітній процес у Ліцеї?

– Це глобальний процес налаштування роботи навчального року. Тобто, як ми в серпні сплануємо, так нам реально весь рік і працювати. Бо в процесі коригування неможливо. Ми затверджуємо терифікацію і все. Оце наш основний документ.

Минулого року був ряд проблем з тим, що вчителі перевантажені. І більша частина вчителів, коли ми попередню тарифікацію складали, казали: слухайте, давайте нам менше годин, бо ми не встигаємо, нам важко. І стратегічно моя ідея якраз полягає в тому, щоб збільшити колектив, зменшити навантаження. Таким чином, коли один вчитель захворів і в мене просто немає ким замінити, бо всі інші вчителі кафедри мають свої уроки по повному навантаженню. У мене були ситуації, коли зарубіжну літературу, наприклад, математик проводив. Це можливо, але чи якісно, це друге питання. І от ми прийняли рішення, що ми будемо все ж таки мінімізувати. Ставка обов’язково буде. Мінімізувати навантаження, але збільшувати кількість працівників. Для того, щоб була взаємозаміна, по-перше. А по-друге, більш якісне викладання. Тому на сьогоднішній день ми комплектуємо вчителями наш навчальний заклад.

“Конфлікт не впливає і не вплине на навчальний процес”

– Як ви вважаєте наразі є конфлікт між частиною педагогічного колективу та особисто Вами?

– От ці троє людей не згодні з моїми рішеннями. Щодо інших особистостей у мене після січня не було жодного конфлікту. Навіть ті, які вважали, що я до них якось упереджено ставлюсь, вони приходили до мене, ми вирішували будь-які питання. І абсолютно в будь-якій ситуації через комунікацію знаходили вихід. Це більше залишилася така якась невелика група.

На педагогічній нараді я підняв питання. Кажу, шановні колеги, маємо або працювати, або якщо я вас не влаштовую, ви можете прямим текстом мені це сказати. Я зачитав звернення під яким було 46 підписів. Одразу в той же момент деякі вчителі сказали, що ми не розуміємо, як цей текст відповідає тому, що ми підписували, бо це не те, що ми хотіли підписувати. Ми не висвітлювали в такому форматі. Але я все одно сказав, що якщо ви не згодні, щоб я був вашим директором, без проблем, я одразу пишу за власним бажанням. Бо консенсусу від цього не буде. Відповідно не буде роботи. А від цього постраждають виключно діти. Частина тих, хто підписали, встали і сказали: ні, ви нас влаштовуєте як директор, тому давайте просто це питання врегулюємо і в нас все буде нормально.

– Нам озвучили ще основну таку проблему, що стосується непрозорої роботи з вашої сторони. Особливо всіх цікавить питання нагородження представників ліцею.

Оце те, що було висвітлено в зверненні в НАБУ 100%, я так розумію, бо насправді від нашого закладу нагороджено двоє осіб. Це Костюченко Людмила Володимирівна, заступник молодшої школи в якої згорів дім, вбили чоловіка, в якої згорів кабінет і навіть гараж з машиною згорів. В неї нічого не лишилось.

І друга людина — це Купрієнко Олександр Миколайович, який будучи один, в 2022 році протягом квітня-травня намагався зберегти все те, що в нас залишилося в закладі І цих двох людей представили на нагороди президента України.

Але, об’єктивно, якби я мав відношення до президента України, я б не працював директором школи. Це не моя прерогатива.Це взагалі департамент області подав на нагородження. Тобто департамент освіти обласний. Вони подають. Я навіть не знав цього. Я так розумію, що все-таки якась була комунікація з управлінням освіти нашим, Ірпінським, бо Олег Білорус він цю історію бачив, він також одразу повернувся, по всім закладам їздив, дивився. І коли вже прийшла директива, що з’явитися Купрієнко і Костюченко на завтра на 9 годин в Міністерстві освіти, я тільки тоді дізнався, що якесь нагородження буде.

– І наостанок, чи впливає конфлікт на підготовку до нового навчального року? Як заклад готується до зустрічі учнів?

– Абсолютно жоден конфлікт не впливає на діяльність системи. Незалежно від того, буду я директором, будуть вони вчителями, заклад буде функціонувати, діти будуть вчитися і вчителі будуть вчити. Машина буде їхати. Можливо, трошки повільніше або навпаки пришвидшить рух в зв’язку з цією історією, але вона буде рухатись.

Все одно протягом цих двох місяців працюю далі задля того, щоб у вересні діти могли зайти в заклад.

І результатом є якраз залучення ще однієї організації. Всеукраїнська громадська організація “Освіторія” сьогодні нам робить на 110 тисяч доларів ремонт в трьох профільних класах.

Це їхні особисті проекти, вони роблять кабінети біології, хімії, фізики.

Вам будь-який директор скаже, що це найбільш витратні кабінети, бо треба обладнання специфічне, треба специфічні парти. Все це специфічно і не можна провести урок хімії або фізики в будь-якому приміщенні.

Тому моя якраз була концентрація на тому, щоб залучити ці інвестиції.

І маємо позитивний результат. Тобто до вересня ми матимемо три профільні класи, які не має жоден навчальний заклад в Ірпені.

І, крім того, ще дуже класним для дітей самим проєктом є бібліотека, яка 70 метрів завдовжки. Це вільний освітній простір. Це можливість дітям вільного відвідування. І це не бібліотека класична, де ти прийшов з карткою і взяв книжку. А це сучасна бібліотека.

Тому моя особисто суб’єктивна думка, що апріорі конфлікт не вплине і не впливає на навчальний процес. Ми в будь-якому випадку якось це питання доврегулюємо.

Вчителям треба трошки переосмислити відношення до підходу і не приймати все на особистий рахунок. Утисків, які йдуть в розріз чинного законодавства, не відбувається.

Треба просто сприймати реалії такі, як вони є.

Розмову вів Ігнат Семчук, інтерв’ю записано 30 липня 2024 року в Ірпені. Підготувала до публікації журналістка Марія Марчук.

Про відкриття відбудованого Ірпінського ліцею №3 дивіться у сюжеті медіа “Погляду”

Також, пропонуємо переглянути сюжет медіа “Погляд” – як вчителі Ірпінського ліцею №3 скаржаться на приниження гідності, честі та професійної репутації з боку директора Станіслава Федорова.