88 років повернення: Київ прощається з Коновальцем

З Роттердама до Києва: Україна вшановує полковника Євгена Коновальця

Через 88 років після трагічної загибелі у Роттердамі, останки полковника Армії Української Народної Республіки, командира Січових стрільців та першого голови Організації українських націоналістів Євгена Коновальця повернулися до України. У Києві, 16 серпня, в Патріаршому соборі Воскресіння Христового Української греко-католицької церкви, відбувся чин похорону та відспівування видатного діяча українського визвольного руху.

Для багатьох присутніх це була не просто церемонія прощання. Це був символ повернення цілого покоління українців, які, втративши державу, не зреклися боротьби за неї. Це вшанування пам’яті, яку десятиліттями плекала українська діаспора, і визнання сучасною Україною тих, чиї могили довгий час залишалися далеко за межами Батьківщини.

Особливого символізму цій події надає той факт, що лише у травні цього року Україна урочисто зустріла останки Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник, привезені з Люксембургу. Саме під час їхнього прощання, 23 травня, у річницю вбивства Коновальця, знову прозвучала давня обіцянка: після відновлення незалежності полковник має повернутися до Києва. Тоді це звучало як амбітний намір, але менш ніж через три місяці він став реальністю.

Шлях героя до рідної землі

11 серпня на кладовищі “Кросвейк” у Роттердамі відбулася ексгумація останків Євгена Коновальця. У церемонії взяли участь представники української держави, дипломати, духовенство, представники української громади Нідерландів, пластуни, а також делегати Української стрілецької громади Канади та Українського національного об’єднання Канади.

13 серпня домовину з останками полковника зустріли на українському кордоні. З військовими почестями прикордонники внесли її на українську землю, тричі схиливши на знак шани, та накрили державним прапором і українськими рушниками. Ця зустріч мала глибокий історичний зміст, адже Коновалець повертався на Батьківщину не лише як політичний діяч, а передусім як український військовик. Полковник Армії УНР, один із командирів Січових стрільців, він понад століття тому зі зброєю в руках боровся за українську державність.

16 серпня в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ відбулося відспівування Євгена Коновальця. На церемонію зібралися представники духовенства, військових, істориків, урядовці та активісти українських громад і організацій, які упродовж десятиліть зберігали пам’ять про полковника.

Головним лейтмотивом дня було не стільки повернення самого Коновальця, скільки повернення до української історії покоління борців за державність, яке діяло задовго до її відновлення у 1991 році. Постать полковника стала нагадуванням про ціну втраченої державності та актуалізувала питання єдності, національної гідності та політичної суб’єктності для сучасної України.

Єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ Йосиф Мілян у своїй промові наголосив на довгій дорозі полковника додому, підкресливши, що його ім’я намагалися стерти, а його самого залишити далеко від землі, якій він присвятив життя. Владика нагадав, що Коновалець належав до покоління, яке, не маючи власної держави, відважилося повірити в її можливість. Він відзначив, що імперії бояться людей, які не бажають бути рабами, і націй, які знають, ким вони є.

Особливого значення церемонії додала присутність представників української діаспори. Андрій Соханівський, національний президент Української стрілецької громади Канади, наголосив, що обіцянка повернути полковника на Батьківщину, дана ще після його загибелі, передавалася з покоління в покоління. Він підкреслив, що діаспора не лише берегла пам’ять, а й створювала інституції, що зберігали українську культуру, історію та зв’язок із державотворчою традицією.

Керівник Офісу Президента України Кирило Буданов назвав повернення Коновальця частиною ширшого процесу відновлення українцями власної історичної тяглості. “Це повернення нашої історії. Це повернення свідомості нашої нації”, — зазначив він, додавши, що “всі повернуться” — маючи на увазі інших видатних українців, похованих за кордоном.

Ця церемонія виходить за межі простого перепоховання, відкриваючи дискусію про український Пантеон та відповідальність держави за власну пам’ять. Наразі триває процес створення Національного військового меморіального кладовища, де будуть перепоховані останки Євгена Коновальця, а також Українського національного пантеону на території Києво-Печерської лаври, де верифікуватимуться постаті борців за незалежність України для подальшого перепоховання.